Україна втратила цивільну авіацію у довоєнному вигляді: галузь опинилася на межі зникнення

Після початку повномасштабної війни з росією Україна фактично втратила цивільну авіацію як окрему галузь. Повітряний простір країни закритий, польоти зупинені, а більшість компаній, що працювали на внутрішньому ринку чи обслуговували рейси з/до України, знищені або змушені були повністю змінити напрям діяльності. Наслідками цього стала втрата напрацювань та технологій, які розвивалися десятиліттями, а в найближчій перспективі загрожує втратою тисяч робочих місць і висококваліфікованих кадрів, можливостей для заробітку, а головне – потужностей і ресурсів, необхідних для обороноздатності держави, що напряму впливають на хід війни. Про це ексклюзивно, в інтерв'ю УНН розповів голова юридичного комітету Аерокосмічної асоціації України, адвокат Руслан Мельниченко.

Україна не просто втратила авіаційний ринок, а опинилася перед ризиком остаточної втрати галузі, яка десятиліттями вважалась однією з флагманських у країні.

Ми втратимо цю галузь. І втратимо не лише техніку, а й людей. Інженери, пілоти, механіки — підуть з професії або за кордон. Ми більше не зможемо відновити виробництво, втратимо експортні контракти, програємо війну на рівні технологій. А ще — залишимося без оборонної авіації

Станом на зараз Україна використовує для оборони країни понад 300 одиниць військової авіаційної техніки радянського походження. Це вертольоти Мі-8, Мі-17, літаки Антонова — усе те, що збереглося ще з часів СРСР. І хоч Україна має інфраструктуру, кваліфікованих фахівців та унікальні потужності для її обслуговування, без доступу до комплектуючих така техніка зупиниться. Крім того, Україна могла б стати хабом для обслуговування авіаційної техніки радянського походження для третіх країн, що може формувати значні надходження в бюджет. Втратити таку можливість заробітку під час війни – "вистрілити собі в ногу".

Якщо авіаційна галузь України не досягне спільного рішення щодо подальшої експлуатації повітряних суден колишнього СРСР, що були спроєктовані на території рф, то експлуатація зазначених типів повітряних суден буде повністю зупинена. Фактично це буде означати втрату української авіаційної школи, яка має радянське погодження. Перехід України на західну техніку із відмовою від експлуатації розроблених в СРСР повітряних суден повністю зупинить вітчизняну авіаційну галузь

Замість того, щоб підтримати критично важливу для оборони країни галузь, регулятори часто створюють додаткові бар’єри. Бракує чітких юридичних норм щодо використання радянських деталей із третіх країн, а підприємства працюють під постійною загрозою кримінального переслідування.

"Наша авіаційно-технічна інфраструктура ще працює. Але підприємства — на межі виживання. Їм потрібні юридичні гарантії, щоб не боятися кримінальної відповідальності за імпорт старих деталей, наприклад, із Болгарії чи Польщі", — наголошує Руслан Мельниченко.

Повне імпортозаміщення неможливо повністю реалізувати в найближчі роки. Перехід на західну техніку та комплектуючі потребує років, мільярдних інвестицій, політичної волі і потужної державної підтримки. Водночас Україна вже має техніку, яка потребує саме радянських комплектуючих, ця техніка прямо зараз експлуатується в цивільній і державній авіації і від якої не можна відмовлятись.

Варто зауважити, що економічна ефективність експлуатації, наприклад, вертольотів радянського виробництва демонструє надзвичайно високу рентабельність. Середній термін експлуатації після капремонту становить в середньому 8-10 років, при цьому технічне обслуговування майже повністю забезпечується вітчизняними комплектуючими

Сьогодні ми маємо справу з парадоксом: техніка ще придатна, фахівці є, інфраструктура працює, але немає деталей. Або — є, але вітчизняні авіаційні підприємства, закупляючи їх абсолютно легально без санкційних елементів, все одно перебувають під тиском правоохоронних органів України і їх робота блокується. Таким чином, рішення про повну відмову України від радянських комплектуючих повинно прийматись збалансовано з холодним розумом і враховуючи всі змінні в цьому складному рівнянні. У сучасних реаліях, в умовах повномасштабної війни, ми маємо забезпечити швидкі поставки усього необхідного для ремонту авіаційної техніки і підтримання ресурсів експлуатації, яка використовується в цивільній авіації та державній авіації, скуповуючи наявне по світу. А паралельно переходити на українські та західні аналоги комплектуючих і будувати власну українську авіаційну техніку.